Відкриті дані

Журнал «Вісник Одеського національного університету. Географічні та геологічні науки» поділяє цінності відкритої науки і підтримує зберігання, управління та поширення наукових даних, що ґрунтується на принципах FAIR (відшукуваність, доступність, сумісність для спільного використання та можливість багаторазового використання цифрових ресурсів), з прагненням сприяти покращенню прозорості досліджень, надаючи іншим науковцям змогу повторно використовувати опубліковані роботи за умови їх коректного цитування, що дозволить належним чином визнати внесок авторів даних.

Редакційна колегія визнає, що дані не завжди можна оприлюднювати з міркувань конфіденційності, відсутності згоди або юридичних обмежень

Редакційна колегія закликає авторів дотримуватися принципів FAIR протягом усього процесу дослідження, і особливо під час підготовки до оприлюднення даних шляхом подання статті до цього журналу. Забезпечення вільного публічного доступу до даних дослідження, програмних кодів та цифрових матеріалів, що підтверджують отримані результати (таких як протоколи, програмне забезпечення тощо), дає змогу перевіряти (верифікувати), зберігати та повторно використовувати ці матеріали, у такий спосіб покращуючи видимість та вплив дослідження, а отже, сприяючи відкритості наукової діяльності та відтворюваності результатів.

Використання ідентифікаторів ORCID iD дає змогу довести авторство на роботи (дані, публікації, презентації тощо), і разом із застосуванням ідентифікаторів DOI спрощує автоматичне відстеження цитувань та використання даних.

Існує два шляхи оприлюднення і архівування дослідницьких даних та пов’язаних матеріалів, що гарантують їх довготривале збереження:

1) Розміщення у тематичному, універсальному або інституційному загальнодоступному репозитарії, який керується принципами FAIR, дотримується міжнародних стандартів для репозитаріїв даних,  зберігає дані на умовах відкритої ліцензії (CC0 або CC-BY), надає файлам ідентифікатори DOI та забезпечує постійний доступ (наприклад Open Science Framework, Figshare, Dryad Digital Repository, Code Ocean, Harvard Dataverse, Zenodo тощо). Для пошуку репозитаріїв даних за певними науковими дисциплінами скористайтесь онлайн ресурсами, зокрема fairsharing.org, re3data, OpenAire або DataOne.

2) Оприлюднення даних як додаткових матеріалів, пов’язаних із опублікованою науковою статтею;  це матеріали, які не обов’язково включати в основний текст статті, або не можна інтегрувати до статті через технічні причини, втім вони можуть бути корисними для читачів. Такими матеріалами можуть бути детальніші методики, розширені набори даних, додаткові рисунки або таблиці, які будуть доступні виключно як онлайн-контент, пов’язаний з відповідною статтею, опублікованою онлайн.

Додаткові матеріали слід подавати до редакції разом з рукописом статті, щоб, з дозволу авторів, їх можна було надати на розгляд рецензентам. Автори мають забезпечити належне внутрішньотекстове посилання на кожен додатковий файл у відповідному місці основного тексту статті.

Додаткові матеріали будуть опубліковані онлайн разом з основною статтею і доступні для перегляду на відповідній сторінці. На відміну від рукопису основної статті, додаткові матеріали не підлягають редагуванню чи верстці і будуть опубліковані саме в тому вигляді, в якому їх було надано до редакції. Відповідальність за наукову достовірність та зміст додаткових даних повністю покладається на авторів. Інформація щодо авторського права, афіліації авторів, джерел фінансування та інші контекстуальні дані, зафіксовані в метаданих додаткових матеріалів, повністю збігаються з відповідними даними основної статті.

Після опублікування додаткові матеріали разом з основною статтею вважаються невід’ємною частиною збагаченої публікації. Змінювати, виправляти чи вилучати такі матеріали можна виключно в рамках офіційних процедур внесення виправлень, відкликання чи вилучення.

Поширення даних є бажаним, втім не обов’язковим. Редакція заохочує авторів, за можливості, додавати до рукопису статті заяву про доступність даних, у такий спосіб демонструючи, що вони беруть на себе відповідальність за цілісність та достовірність даних — як якісних, так і кількісних — а також за точність аналізу. Така заява має містити посилання на усі дані та/або пов’язані матеріали, або пояснення, що дані будуть оприлюднені у разі прийняття рукопису до друку, або обґрунтування, чому дані неможливо оприлюднити. Якщо дослідницькі дані вже розміщені у публічному доступі, у заяві слід зазначити, де можна знайти дані, навести постійні ідентифікатори, за наявності, назви або ідентифікатори репозитаріїв та/або установ, а також детальну інформацію про ліцензійні обмеження та вимоги для отримання доступу.

Кілька прикладів формулювань заяв щодо доступності даних:

• «Дані та матеріали, пов’язані з дослідженням, доступні в [назва репозитарію], за посиланням [URL адреса] з ідентифікатором [DOI]. Для отримання доступу необхідно зареєструватись на сайті репозитарію.”
• «Дані та матеріали будуть розміщені в репозитарії [назва репозитарію], [URL адреса] після прийняття рукопису статті до друку."
• «Оскільки під час дослідження не було створено та не проводився аналіз жодних нових даних, необхідності оприлюднювати додаткові матеріали, пов’язанні зі статтею, немає.”
• «Оприлюднення додаткових матеріалів неможливо через [зазначити причину]. Просимо звертатись до автора-кореспондента (відповідального автора) для отримання додаткової інформації щодо походження даних.”

Рішення про те, чи надавати рецензентам дані анонімно під час рецензування статті, залишається за авторами.

Журнал підтримує Спільну декларацію щодо принципів цитування даних та рекомендації Групи з впровадження цитування програмного забезпечення FORCE11, які визнають дослідницькі дані та програмне забезпечення важливими, легітимними складовими наукових досліджень, що підлягають цитуванню так само як публікації у форматі, який є зрозумілим для людей і придатним для машинного зчитування.

Для кожного набору даних, що згадується в тексті статті, автори мають наводити у списку літератури відповідне бібліографічне посилання за стандартом DataCite:

• Irino, T., & Tada, R. (2009). Chemical and mineral compositions of sediments from ODP Site 127‐797 [dataset publication series]. Geological Institute, University of Tokyo. PANGAEA. https://doi.org/10.1594/PANGAEA.726855 Supplement to: Irino, T., & Tada, R. (2000). Quantification of aeolian dust (Kosa) contribution to the Japan Sea sediments and its variation during the last 200 ky. Geochemical Journal, 34(1), 59–93. https://doi.org/10.2343/geochemj.34.59

Ця політика розроблена на підставі рекомендацій OpenAIRE  та «Методичних рекомендацій щодо управління науковими даними для закладів вищої освіти та наукових установ у частині визначення механізмів збереження та повторного використання наукових даних» Міністерства освіти та науки України.

Щоб отримати більш детальну інформацію з політики журналу щодо відкритих даних або про заяву щодо доступності даних, просимо звертатись до редакції до подання рукопису статті.