МІЖРІЧНА МІНЛИВІСТЬ ПОВЕРХНЕВИХ ТЕМПЕРАТУР ОКЕАНІЧНИХ АКВАТОРІЙ ТА ВАРІАЦІЇЇ СОНЯЧНОЇ АКТИВНОСТІ (НА ПРИКЛАДІ ТИХОГО ОКЕАНУ)

Автор(и)

  • Ю. Д. Шуйський Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Ukraine
  • О. В. Холопцев Севастопольська Морська академія, Ukraine http://orcid.org/0000-0002-8293-0062

DOI:

https://doi.org/10.18524/2303-9914.2014.2(21).41107

Ключові слова:

Тихий океан, вода, температура, Сонце, активність, коливання, клімат

Анотація

На прикладі Тихого океану показано, що статистично суттєвими чинниками міжрічних змін середньомісячних значень поверхневих температур океанічних акваторій в районах розвитку апвелінгу. У період 1973-2012 рр. фрагментарно склалися ряди відносних чисел Вольфа, котрі передують ним на 200-210 років. Вивчено особливості сезонних змін розташувань районів Тихого океану, для яких має місце суттєва негативна кореляція між відповідними фрагментами часових рядів тих процесів, що розглядаються. Визначено фрагменти ряду чисел Вольфа, для яких є статистично суттєвим їх зв'язок зі змінами пересічномісячніх поверхневих температур максимальної кількості районів даного океану у тому чи іншому місяці. Для подібних фрагментів встановлено розташування океанічних районів, де зазначений зв'язок є статистично суттєвим. Підтверджена статистична стійкість зв'язків, що встановлено до варіацій років, з яких починаються фрагменти часових рядів процесів, що вивчаються. Тому їх доцільно ураховувати при розробці прогнозів мінливості стану Світового океану та клімату.

Біографії авторів

Ю. Д. Шуйський, Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Shuisky Yu.D.

О. В. Холопцев, Севастопольська Морська академія

Kholoptsev A.V.

Посилання

Belevich M.Yu. 2000. Matematicheskoe modelirovanie gidrometeorologicheskih processov (uchebnoe posobie). SPb.: Izd-vo RGGMU.

Benzeman V.Yu. 2009. Prostranstvenno-vremennaya izmenchivost’ gidrofizicheskih polej okeana. SPb: Neva.

Burkov V.A. 1980. Obschaya cirkulyaciya Mirovogo okeana. Leningrad: Gidrometeoizdat.

Byshev V.I. 2003. Sinopticheskaya i krupnomasshtabnaya izmenchivost’ okeana i atmosfery. Moskva: Nauka.

Gill A. 1986. Dinamika atmosfery i okeana: T. 1. Moskva: Mir.

Gusev A.M. 1983. Antarktida. Okean i atmosfera. Moskva: Prosveschenie.

Doronin Yu.P. 2000. Fizika okeana. SPb: Izd-vo RGGMU.

Emel’yanov A.G. 1988. Teoreticheskie osnovy kompleksnogo fiziko-geograficheskogo prognoza. Kalinin: Oblizdat.

Zaks Sh. 1985. Teoriya statisticheskih vyvodov. Moskva: Mir.

Kobzar' A.I. 2006. Prikladnaya matematicheskaya statistika. Moskva: Fizmatlitizdat.

Piterbarg L.I. 1989. Dinamika i prognoz krupnomasshtabnyh anomalij temperatury poverhnosti okeana. L.: Gidrometeoizdat.

Puzachenko Yu.G. 1998. Metodologicheskie osnovy geograficheskogo prognoza i ohrany sredy. M.

Skvorcov A.V. 2002. Triangulyaciya Delon`e i ee primenenie. Tomsk: Izd-vo Tomskogo gos. universiteta.

Stozhkov Yu.I. 2007. Kosmicheskie luchi i atmosfernye processy, prichiny izmenenij klimata. – SPb: Izd-vo BShFF.

Suhovej V.F. 1977. Izmenchivost' gidrologicheskih uslovij Atlanticheskogo okeana. Kiev: Naukova dumka.

Holopcev A.V., Nikiforova M.P. 2013. Solnechnaya aktivnost’ i prognozy fiziko-geograficheskih processov. – Saarbrücken: Lambert Acad. Pabl.

Holopcev A.V., Nikiforova M.P. 2013. Rol’ Mirovogo okeana v izmenchivosti ozonosfery. Saarbrücken: Lambert Acad. Pabl.

Holopcev A.V., Shujskij Yu.D. 2007. Izmeneniya harakteristik podstilayuschej poverhnosti kak faktor izmenenij temperatury vozduha na Zemle. Prichornomor. Ekologіchnij byuleten (4): 119 – 129.

H’yuber D.P. 1984. Robastnost’ v statistike. Moskva: Mir.

Shulejkin V.V. 1968. Fizika morya. Moskva: Nauka.

Cannizzaro, F., Greco, G., Ranelli, M. 2004. Concentration Measurements of 7Ве at ground level air at Palermo, Italy, — comparison with solar activity over a period 21 years. Jour. Environ. Radioactivity (72): 259 – 271.

##submission.downloads##

Опубліковано

2015-04-15

Номер

Розділ

ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ